Навіщо. Наступний хто?

Задля чого у квартирі, як на вітрині?
Виставляти фото й друзів виглядати?
Чиюсь думку, то чекати, та від неї плакати.
Просто знай,
Тебе можно прочитати й все пізнати.
Бо так складно, за кавою спитати.

Так і є, не володію голосом, думками,

Час іде, а ми все мрієм про мир з голубами,
Все змінилось ... Відбулось, нема надії.

Ось прийшла пора для віри у власні сили,
досвід поколінь, і ті рішучі дії проти, ні -
задля всих - задля сина, доньки, дідуся,
Не тільки свого, а усих.

Бо та холера, вже через віки,
робить все глибше і глибше, для нас слов'ян пастки.
А ми як тії овці все бредем і вірим в диво, Допоможуть і врятують, ми ж живимо щасливо!!!

У нас все є і річка й луки, і лани, і гори.
Так, все це є, а немає волі!
І те, що кріпацтво колись відмінили,
Я щиро вірю, до тої пори,
коли відкрию підручник з української історії.

Де всі ми вневолі від власних "правдивих" переконань.
Встань, чисть зуби, вмивайся, одягайся і давай! Милий ширяй - щоб зміг прокормити сімью, відвідати море.
Не хочеш, не прагнеш, навіщо тобі?
У тебе багато роботи, іди милий сюди ...
І буде зарплата, аванс і журба, і клаптик паперу поклала вона.

Минули літо, осінь і зима, все сумно, мирно,
"Так, мені пора" - сказала стеля, - "прощавай
Поїхала я у рай...."
Дивитись порно, слухати хард рок,
Палити цигарки і нюхати кок.

"Оце так рай",-  промовиш ти,
як це не дивно, але що й не кажи.
Обман і шана в кожного своя,
І дякую вам браття за сприйняття.

Нехочешь бачити правди, плати ...
Наступний хто? Ти?