Не ідеальна. Я унікальна!

Не ідеальна. Я унікальна!

Для когось сука, для когось банальна.

Мені начхати на вашу думку, 

хай буду сука, то ваша наука.

Одягну плаття та політаю 

По саду, по гаю...

Одягну шорти, і все ... у поле,

А мрію про море...

Де моє море, де тії чайки?

Де, та печать малої чакалки?

Я відчувала і чула, вражала, 

і не впізнала себе ... Злякалась...

Минули літа, і закружило...

Немає світла, не діє доля,

все незнайоме...

все йде по волі...

Блукає диво і загуляє,

Ото серденько щось уявляє.

Чи те любов, чи то недоля,

мені то ще не знайоме.

Недосконала для тебе тату, 

недосконала і для нього, 

Мабуть...

Та, я така, а що робити? -

Нічого більше, тільки любити...

Ніхто не знає, ніхто не вміє ...

Ось і все, мрія лине...

І все співає, і верби долу,

і я поволі іду додому.

До свого серця, мого, малого,

І того жару хочу, неземного.

Палати. Бачити Сонце і Місяць,

І жити, жити хай би там що ... 

Ще місяць???

Не ставлю строків і не жадаю, 

Чого ж я маю? Своє і маю!

Оту зрадливість і безтурботність, 

Оту самотність... і все натомість.

Немає долі, чим краще для мене,

то лиш час пройшов і все знов напевно...